Хоч лютий, та весна на порозі,
Крокує, одягнена в хустку із трав,
Та поки іще не вчухають морози,
І березню лютий іще не програв.
Та світ вже наповнений цим сподіванням,
Що щедро дарує нам перше тепло,
Хоч вітер лякає своїм завиванням,
І зранку дороги прозорі, мов скло.
Та ми виглядаєм крізь лютого сльози
То сонечка промінь, то пташечки спів,
Вдивляємось пильно щоранку в прогнози,
І лічимо, скільки залишилось днів,
Коли перший паросток зійде на сонці,
Коли заспіває весняний капіж,
Надія засвітить у кожнім віконці,
І радість помчить по траві босоніж.
