Під вечір сонце перетворилося на маленький недопалок
і загорнувшись в хмарах рожевим полум'ям ледь тліло
немов прощаючись сліпило променями ще на останок
адже помітно відчувалося що воно світило но не гріло...
І потім цей огарок тлів підсвічувавши тускло небосхил
від цього на морському узбережжі теж швидко сутеніло
виднівся десь в далі буйок як він бовтався серед хвиль
і непомітно прохолодний вітерець подув в лице несміло...
А через врем'я разом з місяцем і перші зірки показалися
тоді і на водичці відразу нарисувалася місячна доріжка
і за сценарієм богів до берега тихо хвилі підкрадалися
і віруючим в щастя звісно захотілося помочити ніжки...
