І віра стала попелом і прахом
І честь моя - невидима примара
Де правда вже не видно, лише хмари
Густим покровом вкриють мене зливами.
А ти живи, живи й не знай мене
Ні в пам'яті, ні будь деінде
Як знати, хто з нас був зайвим?
Як знати, хто був тим ворогом?
Що нас німих розкинув мотлохом.
Чи віриш? Я б віддала усі роки і молодість
Аби лиш поруч, хоч в горі, хоч в радості
Від тих очей-проклять і голосу-солоду
Не буду більше тінь, а буду я повністю.
