Ріднесенька! Нарешті вже на місці Твого вічного спочинку
стоїть пам’ятник. Я дуже задоволений, що зумів реалізувати
задумане. Помираючи, Ти попросила мене: «Володінька, зроби
так, щоб мене пам’ятали». Я виконав Твоє прохання.
Спи спокійно, рідненька.
Могила… квіти… вітерець в гаю…
Знову прийшов до тебе, моя мила,
І знов дивлюсь на усмішку Твою,
Тебе ж – нема! Упали мої крила.
Я все роблю, Тебе щоб пам’ятали,
Своїх всіх обіцянок не забуду.
Ти знову, як в житті, на п’єдесталі,
Тобою завжди любуватись буду.
Із плином літ не змеркли почуття –
Була для мене й будеш ти святою:
Якби Бог дав іще одне життя,
Його прожив би тільки із Тобою.
Скорботні вази по боках стоять,
У них цвістимуть у букетах квіти.
І у лампадці свічечки горять,
Що принесли для Тебе наші діти.
Була Ти дивом із юнацьких мрій,
Твою любов я буду зберігати.
Залишишся Ти в пам’яті моїй
Як вірна і дбайлива дітям мати.
