Я можу наскрізь проглядати твою душу:
У відображенні, у погляді й вустах,
У вигинах плеча, у довгих пасмах,
Які токраються чарівного лиця,
У вільних рухах, хаотичних, без обмежень,
У заспокійливих затьмарених очах,
У тім, як тягнеш ти поволі, обережно,
А потім зліплюєш докупи всі слова,
У тому, скільки часу промайнуло
Відколи оселився у думках.
Для мене віднедавна, але вправно
Ти граєш на серйозних почуттях.
Відтоді я відчула - доля нагла,
І серце витягла й для тебе простягла:
Бери, впивайся, насолода крові спрагла,
Бери і не вагайся до кінця,
Бери і потони у цій любові,
Вона - безцінна, невагомість за життя.
А таємниця лише в тому, що натомість
Нічого не прошу́ й не прагну я.
ID:
939511
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.02.2022 14:30:34
© дата внесення змiн: 07.02.2022 14:30:34
автор: Тахіона
Вкажіть причину вашої скарги
|
