Мені колись багато снилось снів.
У час,як вірші зовсім не писались,
Усе у серці досі зберегти зумів,
Хоч щось в рядках моїх порозсипалось.
Мов горошини сипались з думок,
Намиста того,що ти дарувала,
Тепер збираю по житті їх кожен крок,
І бачу,що для щастя бракувало.
Вони між трав у літі та росі,
Оспівані збираються пташками,
А взимку їх присипав легкий сніг,
Вкриваються дрібними кришталями.
Зберу тобі намисто з букв і слів,
Та розкладу римованої рядками,
І прочитаєш серця мого спів,
Щоб знову десь зустрітися між снами.
20.12.2021
Pero@