Чим змочена моя земля?
Водою? — Ні. Вином? — Навряд чи
Чому мовчать мої поля?
Німі? — Та ні. То страх звіря́чий.
А що ж то трапилось з людьми?
Ті що лежать? — Вони померли,
Але ж усі були живі!
Їх за свободу в попіл стерли.
Дитина плаче, бо сама?
Сама..та скоро перестане,
Вона ж бо наче не німа?
Та ні.., але німою стане.
За що винищують народ?!
За що? — ніхто цього не знає
Хіба не можна дійти згод?
Мабуть, ..війна переконає..
Усе життя і рік за роком
Винищують простих людей,
Не встигнеш кліпнути і оком,
Як бачиш тисячі смертей.
Та скільки можна лити кров?!
Усе життя..за всю країну
Це відданість, чи це любов?
Це все на світі, любий сину..