(із збірки "Краплинка")
Ой краса, краса жіноча, хто про тебе не писав?
Чорні брови, карі очі, біле личко, і коса!
Наші бабці від природи те що мали - тим жили,
А сьогодні примхи моди зайвий клопіт додали
Лиш дівча на ніжки сп’ялось - моди, фітнес, макіяж,
«Пластику» робити стали, підганяють під «типаж».
На дієтах та пілюлях, аж кістками торохтять,
Ходять, мовби на ходулях, всі «зірками» хочуть стать.
Де змогли і скільки «влізе» закачали силікон,
Чи то Іра, чи Таїса ? Маспроект - один фасон:
Губи - мовби дві сосиски, аж не може розмовлять !
Як же ними пити, Їсти? Чоловіка цілувать?
Ну а бюст? Як дві подушки, кожна кілограм на п’ть.
Декольте вже ледь не лусне, щоб оту «красу» тримать!
Може й треба в вік прогресу щось міняти, підправлять,
Та при цьому треба спершу розум мать і міру знать.
Не збагну, хоч дуже хочу: то потворство, чи краса?
Де ж ви, брівки, карі очі, біле личко і коса?
2011
Дуже сподобався вірш, я спочатку прочитала, впіймала ритм і проспівала, як частівки. Вийшло забавно, весело і красиво. Спасибі Вам, розвеселили. Дотепно.
Так, пішла така мода, і всі - її раби. А тут уже вступає у дію культура людини: є такі, що після тої "дорогоцінної" пластики гарнішають, але скільки таких, що зроблять із себе чудовисько-карикатуру, та ще й пишаються цим.