над нами квилять журавлі
а небо мліє й тихо плаче
живе й чутливеє неначе
і поклоняється землі
а в нас мелодія звучить
бо серце п'є печаль небесну
тож в цих осінніх гобеленів
красоти ніжні не мовчить
шовки прозорі павутин
малюнком так різноманітні
на кольорових висне вітах
в промінні сонячних лавин
громи з годинників небес
дощів косу передвіщають
про холоди уже кивають
в прощаннях журний полонез
08.10.2021р.
