Перемогла весна…
Здаюся. Нічим крити.
Здається це вона…
Боюся відпустити.
І нерви, мов струна…
І ніде правди діти…
Напевне це Вона…
Чомусь згадав про квіти…
Того ти сам не знав,
Гачок сидить глибоко…
Ти віриш - це Вона
Сильніше з кожним кроком.
Вона все рідш сумна,
Стріляють оченята…
Ти певен, це Вона
І марне вже тікати.
Не спиться допізна
І знову щось римуєш.
Ти певен, це Вона -
Нема її - сумуєш.
Здається в ній впізнав
Водночас волю й грати…
Без сумнівів - ВОНА!
Без сумнівів - кохати!
