Дай доторкнутися стерні, плети намисто,
Блаженну мить зніми з небес, розвій дощі,
У пшеницях жевріє обрій урочисто,
Осінній день вдяга землицю у плащі.
Де ще не час купатись сонцю в прохолоді -
У літі бабинім злоскоче диво-світ,
Білий рушник собі простелить у господі
І жити буде загадково сотню літ.
У журавлинім світлім клині, що тривожить,
У пожовтілих та рудих таких стежках,
Займе вітри - у них літа свої помножить,
Здійметься в небо, наче дивний, дикий птах.
Дай доторкнутися стерні...
#лесяутрисковоробець
Полотно заслуженого художника України , Анатолія Марчука.
