іноді хочеться політати в мріях,
відчути твоє плече і запах нашого спільного дому, легкі пахощі з кухні, теплий подих каміна, гавкіт домашнього улюбленця, наш фільм і вдячність за те, що одного разу наші мрії стали дійсністю.
заплющити очі, відчути впевненість, бо поруч – ти,
відчути момент, якого так прагла душа.
рідні повертаються
як би доля не розводила у різні кінці планети
вони зустрічаються
вони залишаються
одним подихом
навіть якщо після зустрічі
у них заплановано 100 потягів у різних напрямках.
доля поєднує навіть через роки, через тривоги,
невідомість і відстані,
бо для неї не існує рамок
бо для неї існує лише магнетизм двох земних людей,
які потай від усіх буденних проблем плекають політ на повітряному шарі чи без нього
до спільного дому, де так відчутні легкі пахощі з кухні, теплий подих каміна і тиха вдячність за все.
