Султан Османскої імперії Сулейман присвятив більшість своїх поетичних витворів українській дівчині Роксолані.
Подаю своє трактування одного із його витворів, потугами перекладеного з турецької, яку я практично і не знаю...)))
Кохання моє, твій я Мухіббі
Читаючий аяти при свічі,
Молитви мої всі про тебе,
Адже повінчані ми небом.
Султан я і Каліф земним,
Я Воєвода і Володар світу,
Мене ти полонила чим,
Таїна Криму безотвітна?
У чому таїна цих мідних кіс,
Які ще таємниці ти ховаєш
В глибинах твоїх потопаю сліз,
Як біля мене тихо ти ридаєш.
Рабине моя, та швидше Пані,
Вогонь нескорений, палкий!
На серці моїм жар останній!
Супокій мій короткий і сумний.
Замало вже і молитов святих
І в тузі свічки віск розлився…
Багато в битвах долано других,
Та Хасекі в коханні я скорився…
