Як важко…
Серце несется,
Як же воно щас болить!
Як важко …
Душа зараз плаче
І стогін пронизує мить…
Здається не плачу,
А розум не наче
Добити узявсь в вочевидь.
Продав він на вдачу
Старому палачу,
А той вже сокиру гострить.
Коли ж відрубатимеш
Настанешь ти кату мій
Ти крила усіх моїх мрій
Щосили триматиму
І не віддам тобі
Лиш пір’я останніх надій!!!
