Тиша дзвенить у сяйві о півночі
І повний Місяць сріблом поливає.
Я звідкись знаю, відчуття пророчі,
Вже поруч Дух, що душу зігріває.
Та тихо-тихо він мені шепоче:
- Вірніше звіра - нікого немає.
Землі осколки – люди, неохоче
Зневірених їх тиша поглинає…
А досконалим є лиш листопад,
Розтліням, що все з часом огортає…
Ти подивись, який казковий сад,
Ти подивись, там мавка десь гуляє…
І озеро, як дзеркало буття,
Купаються там зорі і русалки,
Невидимий там світ невороття,
Віщують німфи, піфії, весталки.
Художній переклад Марії Хоменко,
24 -25 січня 2024 р., м. Хмельницький
