Усе пройшло, неначе й не було,
Лиш тільки народилось і пропало.
А, може, не шляхом отим ішло,
Чи просто йти не зовсім-то бажалось.
Потихо замітає зима слід,
Не так уже болить душа - минуло.
Повільно тане цей зимовий лід,
А ти, душе, чому це так зітхнула?
Нащо шукать заметені сліди,
Яка від цього тепер буде користь?
Не варто йти тепер у нікуди,
Забути все - тут допоможе мудрість.
Пройде зима, весна, пройдуть роки,
В природі все пройде по колу.
Не оживуть лиш зламані ростки,
І не поставить час тепер і кому.