Надворі літо… Ніжить сонцеграй…
Парке повітря подих зупиняє…
Перед очима – мій коханий край.
Милішого за нього я не знаю.
Пробігся дощ і вишитим крилом
Здалося поле житньо-волошкове.
Поміж ланів моє лежить село.
Над ним – підкова дивна, веселкова.
Ромашки поряд з сивим полином
Під парасоллю неба грозового.
Ось-ось зозуля вдавиться зерном
І до весни мовчатиме небога.
5.01,2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарно! 
