Відкриватись душею, що палко полюбить
І серцями проникне: люби.
Цілуватиме небо весну п’янко в губи,
Щоб прокинулись навіть дуби.
Перша мрія розквітне серцями, квітками –
Перші проліски – щастя лісів,
Я огорну кохану (ліс каже) – руками,
Щоби чути пташок голоси!
Щоби бачити небо, що Сонцем заграє,
Зачарує коханням мене,
Буде знову світати красиво й так рано,
Й теплий вітер приємно війне.
Буде віяти вітер, огорне душевним
Почуттям всі найкращі шляхи,
Бо навіщо весні, що розквітли дерева
І вітали серцями птахи?
Щоб палали всі зорі, що небом поникнуть
І поглянуть у душу мою...
Я до тебе, кохання, навіки привикну,
Щастя Сонця цілунком вловлю.
Бо любити – душею, творити свічада
Почуттів, що дарують мені
Найпрекрасніші мрії – чуттєво троянда
Подарує суцвіття весні.
12.03.2020. 13:49.
Чудово! Прекрасна лірика! 
