Сварку думки влаштували.
Так їм не так все.
Аж як тиша настала.
Думок більше не має.
Не справний мотор - серце втомилось.
Хвилини мовчання...
І в пустоту... я розчиняюсь.
Там де вічний морок.
Холодно і тихо.
Як зараз в темінь дивлюся...
Питаюсь, чи можна тихо існувати.
Щоб билось серце без зупинки.
Щоб без тривог...
Та з думками не вижити і дня!
У котлі варяться серця
І дихати так важко.
... Як це життя?!
... то, в пекло б, скоріше...
... там спокійніше.
І знову думки говорять.
Коханням серце запустили.
Клінічна смерть уже не перша.
(Можна читати знизу вгору рядками)
