|
До 85-річчя Євгенії Констянтинівни Шепетюк:
Завжди усе в руках Господніх
І долі пишуть в небесах.
Вісімдесят вже п’ять сьогодні –
Сльоза блищить в її очах.
Сльоза ця радості і смутку,
І Богу вдячності за все.
Життєва мудрість - цей набуток
Вона крізь все життя несе.
А досвід цей було де брати:
Ще із малих, дитячих літ,
Коли померла Степа – мати,
Лишивши вдома двох сиріт.
А батька – Костю пам’ятала,
Ще як збирався на війну,
І потім довго виглядала:
Весну і зиму не одну.
Та не судилося вернутись..
З війни він так і не прийшов.
І як жилося – не забутись,
Хоч час летів той стрімголов.
Вона – Євгенія, є старша
Із двох малесеньких дівчат,
А її Надя – це молодша,
Й хотіли взяти в інтернат.
Та не змогла змиритись Женя,
Що заберуть у інтернат,
Взяла всю волю свою в жмені
І стала скрізь наводить лад.
Тож працювала , як уміла,
І в господарстві лад вела,
Свою сестру ростить зуміла
І що змогла, то все дала.
Допомагала ще бабуся,
Килина – звалася вона,
Та ще не встигли й оглянуться,
Як на той світ пішла і та.
І залишила на Людмилу-
Сусідку, двох малих дітей,
Тож докладала та вже сили,
Щоб гідних з них зростить людей.
Ходили діти на роботу:
В колгосп сапати буряки,
На ферму доглядать худобу,
Збирати в полі колоски.
І заробляли своїм потом
В колгоспі лише трудодні,
Бо то вся плата за роботу
І то були часи складні.
Взялася Женя виручати
Сестру, щоб вирвалась з села,
Зуміла паспорт їй дістати
І та в життя нове пішла.
А Женя вдома залишилась,
Сапала далі буряки,
Потім із Тімою зустрілась
І вийшла заміж залюбки.
Жили у мирі і любові,
І будували новий дім.
З’явились барви кольорові
В житті, та радість завжди в нім.
Родились діти: Галя, й Петя,
А потім Нюся ще мала.
Вона в сімї дитина третя
Й для всіх любимою була.
Збирались вранці на роботу,
А діти в школу, дитсадок.
Роки летіли у турботах
Та час прийшов нових стежок.
Не зчулись – діти подружились,
І в кожного із них - сім’я.
На світ онуки народились
Й турбота в кожного своя.
У Андріяшівці зостались
І будували кожен дім,
Дітей ростили і навчали –
Батьки допомагали їм.
Допомагали будуватись,
Гляділи внуків день-у- день,
У господарстві прибиратись,
Садки садити із вишень.
Та прийшло горе у родину:
Помер їх батько, любий дід.
І в цю важку для всіх годину,
Померк для Жені білий світ.
Одна без нього залишилась,
В хатині вже тепер сама,
Онуки майже поженились
І в кожного сім’я своя.
Онуків восьмеро додому
До неї часто в гості йдуть.
Максим, Денис, Нікіта, Рома –
Це правнуки. Їх приведуть
І принесуть, щоб привітали
Їх бабу Женю у цей день;
Здров’я щиро побажати
Та гарних заспівать пісень.
А разом з ними шле вітання
Сусідка Таня ще мала,
Адже для неї баба Женя
Найкраща є й завжди була.
Бо душу й серце добре має,
Що в неї є, то всім роздасть,
Завжди усім допомагає
Й пораду правильну надасть.
За це всі й люблять бабу Женю -
Несе добро у білий світ.
Тож всі сьогодні шлем вітання
І всі бажаєм – МНОГА ЛІТ!!!
ID:
894138
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 06.11.2020 12:10:49
© дата внесення змiн: 07.11.2020 19:16:26
автор: Ольга Калина
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудова присвята! Приєднуюсь!
Гарна присвята! Приєднуююся. Бажаю здоров*я і наснаги ювілярці. 
