***
Раптом хтось постукає у шибку
У досвітній, вранішній порі,
Ще нічого надворі не видко
Лиш тьмяніють в мряці ліхтарі.
Ти прокинешся в тривожнім сподіванні
І метнешся мовчки до вікна –
Може у травневому світанні
Раптом повернулася вона?
Та нікого – сутінки назовні,
Тільки білий яблуневий цвіт,
Тільки вітру подуви холодні.
Може то з минулого привіт?
Може хтось уже давно забутий,
Хтось, що вже приходить лиш у сни,
Захотів до тебе заглянути
І розтанув в сутінках весни…
***
