І не думалось, і не гадалось,
І в жахливому сні не верзлось.
Певно, Господу мук наших мало.
Дистанційне життя почалось.
Хижий вірус напав на планету.
Карантин можновладці ввели.
"От, якби не було інтернету,
Люди всі здоровенькі були б".
"Тю, що ти таке мелеш, дурепо?
Глянь, вбиває зараза народ.
Рятуватись від кОвіду треба.
Одягни швидше маску на рот.
Зберігати дистанцію, значить,
Всім потрібно усюди й завжди:
І в громадських місцях, і на дачі,
На роботі й у сексі..." "Зажди!
А у сексі... це ж як його, теє...?"
"То вже ти лікарів розпитай.
Ковід - це не якась гонорея.
Як підхопиш його, пропадай.
Порятунок від нього, як бачиш,
Лиш один - дистанційне життя,
Медицина, освіта...Ти плачеш?"
"Як без сексу родити дитя?"
"Тю, дурненька, що секс дистанційний,
То є ще усього півбіди.
Ось роботу хорошу, надійну
На Землі неможливо знайти.
Всі країни закрили кордони
І тремтять, ніби миші в норі.
Тільки вірусу ці перепони
Не страшні, бачить Бог угорі.
Та якби лікували пристойно,
Адже в Бозі всі рівні. Однак
Олігархів лікують, "достойних",
А без грошей в лікарню ніяк.
Ми вмираємо мовчки і тихо
У холодних домівках своїх.
Влада каже:"Всесвітнє це лихо.
Нас, чиновників, лаяти гріх.
Ми купили вже маски медичні,
Апарати з Китаю везли.
І чого ви волаєте звично,
Що ми знов "дерибан" почали?"
Ходить кОвід усюди по світу,
Зводить з розуму, нищить людей.
Дистанційне життя множить біди.
Не рятує воно від смертей.
Сильно сказано і правдиво... На жаль в черговому хаосі живемо...А може виживаємо...й не знати,що далі ми пожнемо,коли настане час,щоб не довелося комусь страждати
як на мене той ковід навіть з думок треба виганяти мітлою
