Пожовкле листя на деревах від вітру сумно тріпотить,
Як прапор війська,що розбито , на землю зірване летить.
Програла осінь вічну битву- зима вступа в свої права,
Захоплені лани і гори саваном білим накрива.
Вітри північні заспівали свої мелодії сумні,
І снігом білим оповиті вже тягнуться холодні дні.
У панцир крижаний закута земля притихла до весни,
Життя в глибинах зачаїлось і тихо споглядає сни.
Неначе спляча королівна, що ізбавителя чека,
Земля є мудра і могутня , та все ж беззахисна така...
Вона спокійна, бо від віку відомий їй закон буття:
Що з сонця променями скоро, навесні вернеться життя
2020р.
