в сутінковому світлі ранку
вона позіхнула й зсунулася з подушки.
тіні нового дня танцюють, летять з підскоками
поцілувати її, що зветься вербовим котиком.
в своєму казковому світі вона сидить, мов принцеса,
в високому замку, й співає протяжних сумних пісень.
ніхто їх не чує, не слухає. а як би уважно й поважно
їх слухав її білий лицар! шкода, що його немає.
киця верба просувається вкритим іржею проспектом.
сон відпадає клаптями від очей молодої жінки.
якщо електричка знову запізниться, її кар'єрі – кінець.
мрії знов скоротилися до нормативного рівня.
котик вербовий знов на якомусь проспекті.
рештки сну розчинилися в очах молодої жінки.
вона поспішає, і ось друкарська машинка вже клацає;
мрії тепер – вже зовсім на нормативному рівні.
їй снився казковий схід, квітучі сади й палаци;
також – апартаменти в mayfair, де вона, крута господиня
в сукні кольору персика, ввечері п'є свій чай;
а ще – риболовля на spey навесні вдвох з кучерявим вітром,
а ще – як вона боролася й загинула за справедливість
pussy willow, jethro tull
