А ми йдемо не озираючись,
І без втоми посміхаючись.
Шкода жити, нічого не дізнавшись,
І померти, так і не зізнавшись...
Це ціла пригода, без сумніву бро,
Та все ж краще творити добро...
Життя суворіше ніж знамените кіно,
Тому так важливо скотитись на дно...
Це здається абсурд і повнісінький сюр,
Але в нас тут все щиро і без купюр!
І поки не встанеш з глибоких баюр,
Так і будеш висіти мов той абажур...
Сенс послання цього не доступний для всіх,
Та й не любителі ми розпусних утіх...
Не претендуємо ми на голосний сміх,
А лиш роздум навіять на ваш мирний поріг...
