В баби Марфи - ювілей,
Рік як в Інстаграмі,
Засіяла ввесь город
По повній програмі.
Сидить тішиться щодня -
Шукає розваги,
У діректі вся рідня
До її уваги.
Компліменти , наче дощ,
Падають щоночі,
Кожен стелиться, як сніг,
Вже рота охочих.
Баба в Gооgl очі рве,
Переклад шукає,
А Степан в кінці села
В сторіз відправляє.
Він до баби зачастив,
Як вмерла дружина,
І зійтись її просив,
Бо сам , як билина.
Але Марфа - ні в яку.
Сама собі пані!
Сумно діду - бідаку,
З відчаю - на грані.
Кум Степану розповів,
Як Марфу вкрутити,
У Фокстрот його повів,
Щоб айфон купити.
В автарці указали,
Що він Smit із штату,
Ще й картинку закачати
Яскраву й багату.
Знайшли Марфу в Інстаграм,
В коханні зізнались,
Прилили це по сто грам
Та й порозбігались.
Гляне Марфа в телефон -
Сміється й красніє,
А Степан бере айфон
І тихо радіє.
Дума баба - заживу
Хоч на старість віку.
Буду долари там мати
Сповна і без ліку.
Smit вже Марфі обіцяє
Приїхать забрати,
Баба дату визначає,
Щоб хату продати.
Все село гуде й пліткує
Про Марфу і Штати ,
А Степан все вижидає,
Коли куплять хату.
Баба хату продала,
Містера чекає.
На сторінку загляда -
А її немає.
Тут Степан пішов до Марфи
Спічува, жаліє,
І співає дифірамби -
В баби серце мліє.
В Інстаграм Степан зайшов,
Подякував чемно,
Бабу так собі знайшов,
То все - не даремно!
