У твоїх руках чотири речі
(чашка, тарілка, ручка, блокнот).
Чотири вершники твоєї втечі
з бетонно-сірої фортеці,
де час і хаос порожнечі
втискають твоє тіло в стіну.
Де ти смієшся безупину
(інакше будеш плакати).
Де ти розвчився марити
(Ви знали, що у ваших будинках
гине фантазія?
І це не прикра помилка,
а лиш спосіб вижити
у коробках з коридорним пилом,
сигаретним попелом, ароматом мила
та пляшками з топливом
(найчастіше, з ромом)).
І це ти називаєш домом?
Тут немає нічого від простору.
Порожнеча під ліжком сумує за монстрами,
що рушили в ліси.
Чуєш хрускіт листя і шелести сосни?
Тікають.
Бояться, щоб ти не забрав їх знову у морок.
Тож і у тебе на все є днів сорок.
Знайди собі новий дім,
де буде і світло, і тінь.
У якому будеш щасливий в нещасті,
до якого повернуться монстри із хащі.
І ти звісиш з нового ліжка ноги,
а тебе полоскочуть їх кручені роги.
І ти посміхнешся, або швидше злякаєшся,
сховаєшся під ковдру і заснеш.
А через дві хвилини
тобі насняться таємні долини з річками
і бурштинове сонце, і дорога, якою ти ще не ступав.
Уночі ти прокинувся і написав
на стіні послання:
"Я зібрав свої речі.
Я готовий до втечі.
Я заручник свого вигнання"
Гарно!
