Щось заважає дихати на повні груди;
І не зарадять в цім ніякі лікарі.
Саме життя - суціль хитка споруда,
Однакова: що знизу, що вгорі.
Бувають менти, продихнути неможливо.
Й тоді повітря свіжого ковток
Використовуєш занадто вже дбайливо,
Неначе з світом переривчастий зв'язок.
То борсаєшся, заспокоїтись не в силах,
Або бовваном застигаєш недолуго.
То за плечима виростають крила,
І де дівається прихована недуга!
У мирі жити з усіма, кому також
Щедрот нестачу є чим замінити,
Волів би я, на зло тій парості вельмож,
Що інших змушує роками скніти.
Не дочекаються ніяк, аби задуха
Незрозумілої природи взяла гору.
Булгаківська "у головах розруха"
Готується ретельно до повтору.
...Хтось заважає дихати на повні груди,
Знічев'я видумавши нову гру:
Психоз на тлі тотальної облуди,
Посіяний красиво у миру.
