Галині Федорівні П"явчук
З нагоди ювілею:
Ось шістдесята вже весна
Постукала сьогодні в двері.
І під вікно твоє вона
З черешні простягла кучері.
Та в ніжно-білих кольорах
В цей день для тебе розцвітає,
Й в веснянно-тихих вечорах
У твій садочок зазиває.
В садочку - білі яблунІ,
Оті, які сама садила,
І груші, й персики рясні –
Ти їх леліяла й ростила.
Вони сьогодні, у цей день,
Для тебе ніжно зацвітають
Та переспівом всіх пісень
Шпаки тебе уже вітають.
Тебе вітатиме сім’я,
А з нею разом вся родина.
Сказати слово спішу й я,
Адже ти в нас така єдина.
Тож побажаю я тобі
Здоров’я й радості багато,
Щоб днів не було у журбі,
Й всміхалась щастям твоя хата.
Кохав тебе щоб чоловік,
Й оберігав тебе щоднини,
Бог поєднав обох навік,
В одній прекрасній вас родині.
Ви сина маєте й дочкУ,
І чотирьох діток – онуків,
І гарну хату у садку,
Що будували ваші руки.
Живіть, як двоє голубів,
І бережіть своє кубельце.
Щоби діждались прАвнуків
Й та радість щоби гріла серце.