Бійцю АТО Столярову Андрію
Ой, калино, калино, не хились над водою,
Не губи свого цвіту: попливе, та й – нема.
Моя люба дівчино, розстаємось з тобою…
Ти не рви мого серця, бо ридати – дарма.
В степ широкий піду я, поміж гір-териконів,
Де злетілися круки, де кричить вороння –
Хай візьмуть побратими до геройських загонів,
Що наш край захищають і щоночі, й щодня.
Я тебе не лишаю – ти у серці моєму,
Ти у думах, мій Ангел, не сумуй – усміхнись.
Вражу силу здолаєм і додому прийдемо:
Вір, кохана, у краще і за мене молись.
А коли й доведеться Богу душу віддати,
Ти пробач мене, мила, цей останній мій гріх.
Станем ми на сторожі, світла й правди солдати,
Оберегом для краю і для рідних своїх.
Я не можу інакше. Хто ж заступить собою
І тебе, й Україну, поки скресне пітьма?
Ой, калино, калино, не хились над водою,
Не губи свого цвіту: попливе, та й – нема…
18.09.15
Щиро вдячний! І за - "обране" також! 
І шанобливо, і зі сльозою... 
