Відколи січень у обіймах хмар
Вніс новину очікуваних свят,
відтоді й я у сутінках Примар
зустріла, що ввійшли з-за ґрат...
Ті ґрати одчиняють ліхтарі...
Двобій Приречених з Печалем?.. Чи жага
те подолать - сюжет моїх парсун?
Чи є наснага? Так, мій час збіга...
Чому мене згризає дивний сум?
Життя спливає... Днини замалі...
І хоч бажає спокою душа,
одтане в любощах і знову в сум тіка.
Все перепитується : чом усі грішать
і чим платити мито од гріха?
У полум'ї чистилища століть...
Чи з родоводу тягнеться той сум,
чи я так напосілася питать?..
Ні, не одкрию всих своїх парсун.
Синам залишу їх домалювать.
Життя спливає... Не втримаєш мить
