Не дивись у мій бік, не гляди, відійди
І не зводь, не чаруй наяву й уві сні
Насміхаєшся ти... То ж іди, не гляди
Бо погибель несе погляд ніжний мені
Бо твій погляд очей душу мучить мою
І від нього мені заховатись ніяк:
То до тебе лечу, то закляклий стою
То жалію тебе, то кляну гірко так
Ти ж не любиш мене, ти ідеш до чужих
Туди рвешся, де правлять дукати, рублі...
А що я тобі дам? Я бідніший од всіх
У злиденстві тяжкім живучи на землі
Злидень я, чим за тебе таку заплачу?
Знаю - мало тобі душі, серця мого
Ти за гроші себе продаси паничу, -
Будеш рідна й кохана дружина його
Будеш панною ти: усього досхочу
Люди шапки в пошані скидатимуть вниз
Я ж терпітиму біль день у день до плачу
Клянучи і тебе, і очей твоїх блиск
То ж іди, не гляди! Я боюся тебе
Не моя і не будеш моєю й на мить
То ж іди, бо погубиш мене і себе
Бо кипить моя кров, серце в грудях щемить
__________________________________________________
Не глядзі на мяне, не глядзі, адыйдзі,
Не чаруй так сабой і на яве, і ў сне!
Ты смяешся з мяне... Дык ідзі ж, не глядзі,
Бо замучыш, загубіш навекі мяне!
Погляд вочай тваіх душу змучыў маю,—
Праз яго я сябе не змагу аніяк:
То я рвуся к табе, то, як слуп той, стаю,
То жалею цябе, то кляну горка так.
Ты ж не любіш мяне, ты шукаеш другіх,
Туды пнешся, дзе звоняць дукаты, рублі...
А што я табе дам? я ж бядней ад усіх,
У бадзянні цяжкім жывучы на зямлі.
Бедзен я, дык чым я за цябе заплачу?
Знаю—мала табе душы, сэрца майго:
Ты за грошы сябе прадасі панічу,—
Будзеш блізкай яму, будзеш жонкай яго.
Будзеш паняй ты жыць: смачна есць, доўга спаць,
Шапкі будзе знімаць прад табою народ,
А я буду цярпець і свой дзень праклінаць,
Праклінаць і цябе, і твой гэты паглёд.
Дык ідзі, не глядзі! Я баюся цябе;
Не мая ты цяпер і не будзеш маей.
Дык ідзі, бо загубіш мяне і сябе,
Бо кіпіць мая кроў, сэрца рвецца з грудзей!
ID:
862759
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.01.2020 15:53:02
© дата внесення змiн: 28.01.2020 10:33:05
автор: Хлопан Володимир (slon)
Вкажіть причину вашої скарги
|