У неї були сумні очі
Історія ціла знаходить свій початок в них
Вітрами сильними розвіяти б ті ночі
Які без неї ти провів насамоті
Ти зустрічав жінок та бачив лиш її
Вона одна була для тебе наче промінь мрії
Неначе відголоски світлої надії
В очах її незнаний досі світ
У ньому гублять себе не заходь далеко
Запам'ятай,в житті не буде легко
Даватись,те,що справді дороге
Не вічне,мов весняний квіт
Те,що зовні крихкіше кришталю
Насправді міцніше від сталі
Вона блукала,вишукуючи світло в темноті
Вона співала і голос долина
З глибин душі,неначе це в останній раз
Воля - за неї можна все віддати
Щоб бути тільки там,де є вона
Коханням наче чистою рікою
Омити все,що було спалене до тла
Стояти,як у вічному двобої
Перемогти,як ворога тебе
Аби лише з руїн потім піднятись
Знаходячи в уламках тих себе
Два протиріччя,що у ній,зійшлись
У танці,вічному вогні
А пристрасть та наче вулкан стихійна
Руйнує все,що ти знав,все,що бачив раніше
Бо її запах,як п'янке любовне зілля
А погляд наче тисячі зірок
Зійшлись на небі у одну єдину
Щоб освітити шлях,де сил вже йти нема
Минаючи безмежне щастя і радісні обличчя
Ти хочеш лиш одну її знайти
Питаєш ти у зоряної ночі
Чому ж у неї тоді були сумні очі...