Залиш на моїй білій футболці автограф чи знак,
Щоб я знала, ми з тобою були, а не просто так.
Що все це не було одною миттю в потоці днів,
І не загубилось у вирі ніби байдужих снів.
Не потонуло на дні ще звичної чашки чаю,
А нагадало про себе, ось промовивши: "Знаю.
Знаю все було насправді і ти цього не знищуй,
Бо не можливо забути й потім злетіти вище.
Не стерти ластиком нами тих сотень сказаних слів,
Не розірвати ту книгу навіть якби ти хотів.
Вона зв'язана міцно срібними нитками долі
І вже вільно кружляє десь у минулого в колі."
На згадку, лиш футболка на ній твій залишений знак.
Точно знаю ми з тобою були, а не просто так.
Ні, не жалію, вирій всіх слів легко я відпущу
Хай летить і змивається краплями того дощу.
