Почорніло небо над рікою,
На деревах листя шелестить.
Ми зустрілись ранньою весною,
Де північне сяйво мерехтить.
Занімілі,ніжні твої руки,
Холодом долонь я зігрівав.
Часто ми страждали від розлуки,
Часто я на відстані кохав.
Твоє серце,кам'яне,мов скали,
Але чиста,мов кришталь душа.
І обійми твої зігрівали,
Коли я жадав твого тепла.
Непорочна,з чистою душею,
Десь глибоко демон твій сидів.
Ти була для мене,мов суддею,
В твоїм пеклі заживо горів.
Слово твоє серце зігрівало,
Ними ж я тебе так сильно бив:
Твоє серце лиш моє кохало,
Я ж твоєму-лиха наробив.
Погляд твій,мов вогник Прометея,
Що мене розпалював завжди.
Ти була чарівна,немов фея,
І оберігала від біди.
Почорніло небо над рікою,
Плаче небо:ти не вір сльозам.
Я за тебе згину в лютім бою,
Лиш тебе нікому не віддам.