Не раз в житті питали люди:
Що серцю сили додає?
Вже стільки літ війна з недугом,
А ти ще з нами, ти ще є!
Було всього: колись здавалось
Лиш мить до світлої мети,
Що хмари вітром розірвало
І крила розправляй, лети!
Тому що поруч є кохання,
Є дружнє, молоде крило,
Яке готове без вагання
Пройти крізь все, що б не було!
Та ураган лихої долі
Не відступив від стежки зла,
Тому що страшний вихор болю
В розлуку кинув два крила!
І падав я з небес додолу,
У розпачі подругу звав
І не знайшов її, - чудову,
Тож більше в небо не літав…
Життєва річка швидкоплинна
Неслась між берегів мов кінь!
Нектарним смаком, чи полинню
Нового щастя вилась тінь
І розлилося водопілля,
Заграло миле почуття!
І в березневому похміллі
Привабно зблиснуло життя.
Влилися в серце дрібки сили,
Душа побачила мету,
Здавалось, обмертвілі крила
Знялися в нову висоту!
Хай ілюзорний, та обманний
Вже бачився примарний рай,
За білим маревом туману
Душа шукала рідний край.
Здається, чисте синє небо
І шлях відкритий до мети,
Є віра в Господа і в себе, -
Тож далі рухайся, лети!
Та на сторожі зла Недоля
Знов іспит витримці дає…
Хоч є стремління, віра, воля,
Та часу й сили не стає.
І хто чи що тут допоможе,
Що здатне звеселити кров?
Це справді милосердя Боже,
Коли вертається Любов!
Вона розвіє чорні хмари,
Вона відродить почуття,
Примусить геть забути старість
І у борінні за життя
Пройти крізь труднощі і втрати,
Сплетіння із страждань і мук,
Навчить коханих зустрічати
Після завершення розлук!
Тож коли хтось мене спитає:
А все ж, тобі що помогло?
Скажу у відповідь: КОХАЮ!
По іншому б і не було!
31.10.2019
Дякую, Катю! Бажаю Вам купатися в Любові, знаходити розраду в добрім слові, в Законі Божім даний вік прожити, із відчаєм ніколи не дружити Ну, а коли біда прийде до Хати, посилайте її десь далеко!
