Жовте листя на трави лягло у саду,
Хризантеми в тумані нагадують свічі.
Я до тебе по росах вечірніх іду,
Коли Місяць зірки, що летять, в небі лічить…
А вони, наче птахи, летять і летять,
Рахувати зірки утомивсь Місяченько.
В споришах рясні роси, мов дзвони дзвенять,
Поспішаю до тебе у вечір, серденько…
Допоможемо двоє лічити зірки,
Щоб у хмарах спочити зумів Місяченько.
Біля нашої верби, поблизу ріки,
В унісон з зірками буде битись серденько.
А під ранок по росах в густих споришах,
Коли промені перші розгонять тумани.
Усміхнеться весною осіння душа,
Від падіння зірок замовчать барабани.
