Немає нічого простішого: мої стегна і твоє тіло.Тільки вір мені. Бо віра - це витвір мистецтва. Ти - картина із поцілунків, поразок, подвигів і знов - обіймів. Я - мелодія рук і губ, що не вміють просити. Це не треба заслуговувати чи пояснювати; я хочу вірити тобі, бо віра - це витвір мистецтва. Хіба це не ми - довготерплячі, милосердні, не заздрісні... Теплі. Усього сподіваємося і усього терпимо. Хіба не тому я починаюся у тобі прозора, неначе дзеркало, довірлива, наче дитина, відкрита до всіх твоїх рішень. Як вірш, як вихор тепла у спині. Мій найкращий друг, найзапекліший ворог мій. Це ти єством до мого єства говориш, картина до мелодії, наповнюєш мене ніжними смислами і втомою. Життя зароджується у моєму лоні.