Літо йде - і палають асфальти в агонії.
Тисне небо блакиттю і пахнуть півонії:
Так нестримно квітковий горить оксамит...
Ну а ти обпікаєш байдужим коханням, як лід.
⠀
Літо йде. Відчайдушно ховаю від сонця емоції,
Що й без того із серця кривавою лавою котяться.
Полуниці смаки поступаються присмаку розпачу.
Літо йде. Наїдайся айскріму з полином донесхочу.
⠀
Постривай. Поговорим про червень із грозами,
Ну а потім замовим в кав`ярні із ягід морозива...
Не кохай, як не можеш, не бреши, не заплутуй нас...
Час поїсти айскріму... прощатися час...
