Ви над світом живими картинами,
Все на сцені, з граційними па,
Шукаєте вічність хвилинами,
Як фортуна шукає раба.
Ви – вільні, лиш ходою невільною,
Розминаєте твердь каблуком,
І запах білизни натільної,
Пахне інжирним листком.
Ви не любите п’єс,
Та й романів, Ви, не любите,
(Хай клянетесь, що любите їх),
Все, що знаєте, все розгубите,
Тільки б дурень схилився до ніг.
І музеї для вас обтяжливі, -
Стільки вікон, картин і рам,
І нічим особливо не вражені,
І байдужі художники вам.
І вся ця творчість заломлена,
В античному дзеркалі дня,
І завжди від роз’яснень втомлені,
Що в смислах його пізнання.
Ви шукаєте вищого, знатного,
Вірного серед злих,
Кохання в житті стократного,
Тільки мертвого серед живих.
І немає ні правил, ні істини,
Ні розбору високих ідей,
І щоб в простоті не затиснені,
Зморщені складки очей,
Щоб легко слова розливалися,
В ритм не сутужних складів,
І в танці вуаль розвівалася б,
Як плаття з інжирних листків.
І вже не важливо, що сказано,
Що облуда в одному з рядків,
Що образ – образа? Ображені?
Вам на сміх рокіровка слів.
ID:
838706
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.06.2019 00:03:27
© дата внесення змiн: 14.06.2019 00:03:27
автор: Володимир Каразуб
Вкажіть причину вашої скарги
|
