У пекучому болі страждає,
Немов птах з обгорілим крилом,
Та країна, що сина ховає,
Що вдихає від постріла дим.
А це діти, чиїсь це все діти,
Це батьки і сестри й брати,
Тим, хто зробив це у пеклі горіти,
Хай будуть у нього страшніші шляхи.
А ріки крові, що вже пролито,
А море сліз, не зупинить ніхто,
І кожного року страшне для них літо
Бо день за днем не стає одного...