послушно
читаю твій погляд
у старих віршах
коли палають
істини
повернення птахів з вирію
самотинні перестороги
на один подих
подолати кратери
пам'яті
тримаючи світ у краплині роси
на пелюстці дарованої
усмішки
вбираюся в спокій твого неповернення
кардіограму часу
і
терпкість вчорашніх снів
безмежність вірності
торкається слів дитини
коли та кличе
маму
безмежність любові
проростає квіткою на камінні
розбиваючи чужі
помисли
на зоряний пил
втаврувавшись у мільярди тіл
молитвою