Навколо тебе я літаю по орбіті.
Я відчуваю притягання, й вже не відлетіти.
Межи мільярдів ще таких самих матерій
Якийсь незвичний я в тобі знайшов критерій.
І скільки ще таких, на різних є орбітах,
Які тебе глядять в космічних краєвидах?
Так біля тебе викривляє час і простір,
Й повз гравітацію твою летіти так непросто.
Я серед вакууму вирву з себе голос,
Й тобі скажу: Ухух, мала, - ти просто космос!
І мною біля тебе по орбіті завертіло
У гравітації твоє космічне тіло.
Й подібних тіл космічних досі я не видів,
Й крім мене тут ще тисячі метеоритів.
Так близько, зовсім поряд вже твої гарячі сфери!
Згорають в атмосфері горе-кавалери.
Коли, супер-нова, ти вибухнула світлом,
Червоні карлики враз стали непомітні.
Червоні карлики, які своє віджили,
В яких давно нема ніякої поживи.
І, може, для життя не дуже я придатний,
Тож, не страшний мені той люд семимільярдний.
Аби лиш притягання це не погубили
Надмірні сили тяги в різні чорні діри.
Я серед вакууму вирву з себе голос,
Й тобі скажу: Ухух, мала, - ти просто космос!
І мною біля тебе по орбіті завертіло
У гравітації твоє космічне тіло.
Й подібних тіл космічних досі я не видів,
Й крім мене тут ще тисячі метеоритів.
Так близько, зовсім поряд вже твої гарячі сфери!
Згорають в атмосфері горе-кавалери.