Тиха осені струна
Заколисує мінором –
Давній спогад вирина –
Молодечий дивний норов.
Брат він молодих вітрів,
Що хвилюють все навколо,
Не стихав і при зорі,
Бо життя проходив школу.
То не коні вороні –
Роки літечка промчали.
Голос пісні забринів.
Човен плине до причалу.
Доля вже казок не тче
Й кольори все холодніші.
Щастя вже не б’є ключем.
Мрію про крило тепліше.
Не струна вже, а луна
Ще колише сонну тишу,
Стежку ту, що в полинах,
Я колись таки залишу.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко)
