UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Квітка)): тату з емоцій - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ К0ВАЛЬ, 15.05.2023 - 10:04
Ностальгія буває гострішою і болючішою від реальності і не відпускає дуже-дуже довго. Саме цей різновид сумної і болючої ностальгії розчиняє, як кислота - дуже повільно, але до останку.де я від тебе, спогадом залежна... - а це тому зайве підтвердження   Ох і не заздрю я Вашій ЛГ...Надіюсь вона вижила 
Серпанки загадкової вуалі
Із спогадів торкнуться шкіри днів Ласкавої, тендітної печалі Де світ кохання своє відболів... 
Букво-їжка))), 24.01.2023 - 16:24
Неймовірно сильні чуттєві образи! Особливо:"тату з емоцій - шрами на душі"    
Квітка)) відповів на коментар Букво-їжка))), 24.01.2023 - 18:01
Чогось цей вірш для мене особливийІ я дякую , що ви це відчули)
Redivivus et ultor, 19.03.2019 - 12:25
калли чи гладіолуси,пізні жоржини чи айстри - кимось колись накололося - вправним невидимим майстром *** квіти застигли на шкірі, шрами прорізали душу, нелімітовані в прірві "хочу", "бажаю" і "мушу", вільне у безвість падіння, воля за мить до загину, втиснувсь язик в піднебіння і не ковтається слина... прірва - то вниз чи угору? змішані координати... біло чи просто прозоро? впасти чи просто стрибати? Квітка)) відповів на коментар Redivivus et ultor, 19.03.2019 - 13:22
І от що мені, вам відписати!!?Як по мені бігають такі великі мурахи - терміти! І я розгубилась, кажу як є. Ваше ще проникливіше, чм моє! І ви обов'язково, просто повинні виставити окремим віршем. Красу мають бачити всі) Дякую вам. Як тільки з'явиться муза, відпишусь 
Redivivus et ultor відповів на коментар Квітка)), 19.03.2019 - 13:47
мовчи... коли забракло слів...мовчи, коли вони вже зайві... що я хотів? чи... не хотів? хто зна... хто зна... рахує таймер те, що залишилось для нас чи, може, наше від початку чи ебоніт... чи плексиглас, чи все життя, чи... просто згадка Квітка)) відповів на коментар Redivivus et ultor, 19.03.2019 - 14:18
мовчу ... і муза моя мовчить... на жаль...бо дуже вже примхлива, приходить неочікувано і й де не прощаючись. у вас он, постійно з вами, така натхненна! якщо я знову скажу за мурашки, це буде банально) спасибі вам   дуже гарно пишите 
Redivivus et ultor відповів на коментар Квітка)), 19.03.2019 - 14:33
писалося б та й писалось,було б лиш кому читати... та щось десь у нас не склалось, хоч вовком завий, хоч матом вкривай і святе, і грішне, і Бога,і чорта... й душу пропий-перепродай, лишнє із неї труси, обтрушуй! а в нас із тобов не склалось... і кроки наступні - гОлки, колись і мені співалось... тепер - прохолодно й колко Квітка)) відповів на коментар Redivivus et ultor, 19.03.2019 - 14:51
все, що я можу вам сказати - це дякую)велике, щире дякую!! бо я мимовільно всміхаюсь від душі! і хоч вірш, такий що вивертає душу і сумний але від /тату/ і сліду не лишилось! ви /зробили/ мій день!) і пишіть, читачі завжди знайдуться і в тім числі і я) дякую
Ulcus відповів на коментар Redivivus et ultor, 22.03.2019 - 08:01
Мовчу... мовчу, хоч хочеться кричатиБо й шепотіння - небезпечний звук Я до кохання приставляю чати І захищаю від кривавих мук Воно ж вразливе, хоч міцніш за крицю І тонкосльозе - як в весні ручай Його гати - він далі струмениться Все-все у нім - і радощі, й печаль Між пальцями жорстокого «не можна!» Між берегів із відстані й часу Я кожну хвильку і краплинку кожну В своєму серці трепетно несу... Redivivus et ultor відповів на коментар Ulcus, 22.03.2019 - 09:23
а хто сказав про те, що нам не можна?та, може, досить вже пересторог? лякає кожен звук і думка кожна... хто нам боронить - розум, совість, Бог? ми дмухаємо навіть на холодне, живемо упівсили, крадучись, кохання спраглі, до утіх голодні, ховаєм всесвіт в тихих "цьом" та "лизь"... ми - не злочинці, грішники чи таті, хоч десь вже, може, й зроблена печать, щоб нас пекти, клеймити, штампувати... комусь і в тому буде благодать... нехай і так, хай нам судились клейма, якби лиш в клеймах вся була печаль... ми - половинки, зрощені без клею, люблю тебе і геть мені не жаль Ulcus відповів на коментар Redivivus et ultor, 25.03.2019 - 18:25
то не клеймо, а лиш тату кохання впеклося в мою шкіру і життя мигтять картинки, наче на екрані як прочитати їх? якби знаття... не дам себе торкнутися чужому сама вирішуватиму, що сміх, що гріх і обиратиму сама, коли скоромне коли пісне, - то справа не для всіх чи оступилася, а чи злетіла в небо судити буде хто? один суддя для нас обох - для мене і для тебе - це наше щастя на шляху буття Redivivus et ultor відповів на коментар Ulcus, 26.03.2019 - 10:24
лежало щастя на шляху...здавалося б - нагнись, підІймеш, візьми його в цупкі обійми, та... не дається ні в якУ... лежало щастя на шляху... і, головне ж, що точно наше, таке... звичайне, не інакше, всміхалось всім - merci beaucoup... всміхалось тихо та чекало, кого, чого? Тебе, мене... що хтось із нас та не мине його із піднятим забралом... Ulcus відповів на коментар Redivivus et ultor, 26.03.2019 - 16:16
лежало щастя, а любов літала те на шляху, та - в небі голубім йому лиш пил та зливи допікали а їй все мріялось - летім, любім! чекало щастя, доки хтось помітить та підійме, неначе діамант любов збирала душ чарівні квіти й пісні ладнала із сердечних мантр не знало щастя, що в коханні сила не в спокої, а в русі й боротьбі за те, щоби любов була щаслива із ним, земним, у небі голубім
Шановні поети і коментатори!
Я вам щиро вдячна за такі чуттєві і чудові коментарі! Але це гріх ховати таку красу в коментах! І ви собі, як хочете, а я чекаю віршів!!) Дякую вам!
Катерина Собова, 19.03.2019 - 08:34
Дуже зворушлива сповідь пораненої душі! Талановито написано, Квіточко!
Квітка)) відповів на коментар Катерина Собова, 19.03.2019 - 09:10
І ви знаєте, таки стає легше, коли все забирає вірш!)Дякую вам! гарного вам дня, весни і сонечка!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
