СПАСИБІ ГОСПОДИ
Дощі ішли похмуро і ліниво,
Мов би, прорвалось небо в висоті...
На ранок - сніг! Бентежно і дбайливо
Обняв сади, і землю, і кущі.
Природа втихла: біло-біло всюди!
Неначе жде прихід свого Царя...
А ми, як завжди, люди, прості люди,
Але мої вуста все промовля:
-Слава, Всевишній! - Таке чудо бачу!
Хвала - Творцю! Сміюся і тужу...
Спасибі, Господи! - Що ще, тим паче,
Я по Твоїй земній красі хожу!
02.03.2016р.
