Можливо, десь попереду є злидні,
Десь попереду є день
І неважливо, що огидні
Рухи кожного з знамень.
Чому жаліються на долю,
Коли вона дає нам шанс
Себе змінити і на волю
Вийти під музичний дисонанс.
Чому ці злидні не дають жити
Сьогодні, завтра і завжди?
Краще вже по вовчі вити,
Залишати голосом сліди.
Як стати сміло на сторожі
Свого буття, його кордону?
Нема такої огорожі, де ворожі
Очі не знайшли б щілину для прокльону.
Шкода, що час прозорий, мов вода
І затвердіває бивнем,
У злиднях жити не біда –
Біда, коли душа є злиднем.
