Я, мабуть, не навчився ще словами показати,
Як світить сонце чи ідуть дощі.
У моїх нотах уночі за жарт блукати,
Шукаючи думки свої - чужі.
Вплітаю у реальність, вибачайте,
Чотиримірні, п’ятимірні простори,
Ви двері в хаос цей швиденько закривайте,
Порозлітаються вони …
І перетвориться звичайний часопростір
На битву тих, хто швидше зрозумів,
І тих, хто повернутися в минуле хоче,
Боїться часу, відстані і слів …
І перетвориться звичайний часопростір
На неймовірну кількість вчора і тепер,
Втрачає сенс в майбутнє віра, щирий докір,
І виробляє неймовірне фантазер.
От уявіть, як можна охопити
Єдиним поглядом усе своє життя,
І цим без остраху крутити і вертіти,
Коли хоч мить одна в ньому не та …
Я, мабуть, не навчився ще словами показати,
Як світить сонце чи ідуть дощі,
То як я можу вічності сказати,
Які й до чого я забув ключі …
Дуже сподобався Ваш вірш. З цікавістю прочитала двічі, та й у вибране забрала,щоб ще коли надумаю прочитати. А ще уявляю,як би це єдиним поглядом усе своє життя охопити...
хто зможе, цей мабуть зрозуміє найважливіше 
дякую
дякую
