-Алло? Привіт. Як ти?
А ми в дозорі,
Я, місяць і блискучі зорі
Мені підморгують і сніг
такий сліпучий, чистий-чистий
При кожрім кроці так скрипить,
Ти не хвилюйся, все в нас добре,
Лиш уявляй, що поруч я
І думка лагідна моя
Тебе, мов квіточку, голубить.
-коли приїду? Ти чекай,
Чекання-то велика сила,
Вона гартує нашу міць.
І з цих, забутих Богом місць,
В цю місячну нічну годину
До тебе в сни твої прилину
І ніжно-ніжно обійму.
-Ти просиш берегти себе?
Про тебе спогад збереже
І доброта твоя безмірна,
І вірність чиста лебедина,
І слово тепле, бо невже
Від тебе зможу я піти
В чужі незвідані світи.
І ось вже котрий час в дозорі
Я, місяць і блискучі зорі,
І сніг скрипучий піл ногами,
І відстань темна поміж нами.
Ну все. Пока, відпочивай,
Спокійно, любо засинай.
Я вдячний Долі, що ти є.
Спи, золотце моє.
***
Поглянь на світ квітучий весняний,
Он місяць з срібних ниток в,яже думу.
А ти такий до болю мовчазний,
Блакить очей заслала хмарка суму.
Я знаю, ніч не наша й ми чужі,
(Твоя байдужість стала поміж нами).
І в пісні солов, їній-плач душі.
І гіркнуть трави, зрошені сльозами.
