Чорні хмари наступили,
Очі сльози ллють,
Знову слуги злої сили
Білі душі жнуть.
Й полилися ріки
Багровими водами,
Лежать в полі чоловіки,
Жінки стали вдовами.
Не вернувся син із бою,
Плаче його мати,
Очі повні сліз та болю,
Нічим їх втішати.
Плачте, очі, плачте,
Бачити вам лихо,
Життя матері невдачне
Догоряє тихо.
Час скорботний жалю просить,
Та жаліть нікому,
Чорна хмара біду носить
До кожного дому.
Повно розпачу та болю,
Серце страхом в’яне,
Тягне свою колискову,
Та й не перестане.
Загорілась зірка в небі,
З-за хмар споглянула,
Як юная птаха-лебідь
Серце пригорнула.
І просила вона в неба
Милого вернути,
Всього світу їй не треба,
Тільки б з ним побути.
Та холодна зірка…
В ній жалю не має,
Наче світла дірка
В мороці палає.
06.06.2009
Прочитайте мій вірш "Чорна хмара" 
